«Він жив правдою»

«Він жив правдою»

«… Треба навчитися говорити всю правду, оскільки напівправда, як відомо, найгірший спосіб брехні … Правду треба добувати, як добувають золото, – а це, як відомо, праця, праця величезна, завзята, що вимагає знань».
                                                                                            (Б.Ф. Дерев’янко)

04 жовтня 2018 року в Одеській національній академії зв’язку ім. А.С. Попова (ОНАЗ ім. О.С. Попова) відбувся вечір пам’яті «Він жив правдою», присвячений 80-річчю від дня народження Бориса Федоровича Дерев’янка (1938-1997) – українського журналіста, публіциста, письменника, сценариста, головного редактора газети « Вечірня Одеса »(1973-1997).
Перед майбутніми соціологами, журналістами виступили співробітники бібліотеки: завідувач бібліотеки – Грищенко Олена Леонтіївна і провідний бібліотекар – Сокотуха Теодосія Семенівна з доповідями про життєвий і творчий шлях Бориса Федоровича, про публіцистичну спадщину редактора, поділилися спогадами колег-журналістів, які називали його «генералом від журналістики – стільки було у нього всіляких досягнень». Особливу увагу було приділено «Вечірці» Бориса Дерев’янка, яка зіграла в Одесі роль своєрідного дискусійного клубу, де кожен мав можливість висловити свою думку з будь-якого актуального і гостросоціального питання. На вечорі було презентовано виставку книг, статей, присвячену доброму імені та пам’яті першого Редактора, а також людям, які зберігають про нього спогади і примножують традиції одеської «Вечірки».
Провідний бібліотекар – Сокотуха Таїсія Семенівна продекламувала власні вірші, присвячені пам’яті Великого одесита:

   

20181004_110631 [object object] «Він жив правдою» 20181004 110631 20181004_110848(1) [object object] «Він жив правдою» 20181004 1108481 1 Грищенко Е.Л. [object object] «Він жив правдою» Сокотуха Т.С. [object object] «Він жив правдою»

   

Цвіли жоржини,
Пахло море п’янко.
Новини сколихнули місто,
Жахливі пролунали вісті
Серпневим теплим ранком:
Бориса вбили! Дерев’янка!
Асфальт весь закривавлений,
Чотири кулі в тілі.
Світ був, немов отруєний…
Ну, як таке посміли?
Чотири кулі! Варіантів не було!
І смерть розкрила чорнеє крило.
За десять тисяч в «профі»
Не здригнулась рука…
Життя обірване, як ниточка з клубка…
На зустріч з депутатом
Заповнювалось вісім поверхів,
Але недоторканністю мандата
Себе він захистити не зумів.
Чітко відбив хронометр
Останню секунду життя…
Наша пам’ять сьогодні

                                   Воскрешає редактора «Вечірки» з небуття.