Ні!  Я жива!  Я буду вічно жити!  Я маю в серці те, що не вмирає!

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає!

25 лютого 2020 року в кімнаті наукових працівників бібліотеки ОНАЗ ім. О. С. Попова було проведено літературно-музичний вечір «Вічний живий голос», присвячений 149-річчю від дня народження Лесі Українки – однієї із центральних постатей в історії національної культури. Леся Українка привнесла в українську літературу образ нового типу особистості – стійкої, гордї, талановитої, мужньої людини. Своїм прикладом вона довела, що потрібно боротися, жити і перемагати.

Захід відкрила вступним словом зав. бібліотеки Грищенко Олена Леонтіївна розповіддю про творчий доробок геніальної доньки українського народу. Особливу увагу було приділено невідомим фактам з життя письменниці під час перебування та лікування в Одесі.

Фото 4 [object object] Ні!  Я жива!  Я буду вічно жити!  Я маю в серці те, що не вмирає!          4

Грищенко О.Л. розповіла  про відомого бібліографа, літературознавця, фольклориста, видавця, юриста, друга сім’ї М.Ф. Комарова та вплив його на формування світогляду та розвитку таланту юної Лесі. Вражена красою гамірного, багатолюдного міста, панорамою порту,  десятками кораблів, блакиттю моря, подорожжю до стародавньої фортеці в Акермані, Леся Українка створила поетичний цикл «Подорож до моря». Адреси перебування в Одесі: вул. Поштова (Жуковського) 27, вул. Л. Толстого 14, вул. Кузнечна 21 та Кузнечна 28, грязелікувальний заклад на Хаджибейському лимані  та ін.  Матеріали були взяті з пошукових робіт співробітників ОННБ Зленка Г.Д. та АнанченкоТ.П.

А також розповіла про зустріч з І. Франком та іншими відомими діячами в «українських Афінах», селі Криворівня Верховинського р-ну Івано-Франківської області. На території цієї місцевості 1953 року засновано музей І. Франка.

Фото 6 [object object] Ні!  Я жива!  Я буду вічно жити!  Я маю в серці те, що не вмирає!          6

Бібліотекар 1-ої кат. Сокотуха Теодосія Семенівна продовжила вечір розповіддю про дитячі роки та Волинь, яка заполонила її душу природою, людьми, піснями, наснажила на написання величної «Лісової пісні»., та більше двохсот народних пісень, пізніше виданих у збірниках. Леся вміла дружити і любити, мала світлу і ніжну душу, володіла тонким почуттям гумору. Леся багато подорожувала, змінювала клімат за порадою лікарів. Рятуючись від хвороби, талановита письменниця їздила до  Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Болгарії, Єгипту, Кавказу, Криму. Леся Українка  знала понад 10 мов і перекладала твори Гомера, Данте, Шекспіра, Байрона, Ади Негрі, Гаупмана, поезії давнього Єгипту,  «Маніфест» К. Маркса та ін.  Вона належала до представників неоромантизму, вивчала історію раннього християнства, висвітлювала шляхи і долю народів. Але історик, мислитель і філософ-соціолог не заглушили в ній поета.

Фото 3 [object object] Ні!  Я жива!  Я буду вічно жити!  Я маю в серці те, що не вмирає!          3

На заході була представлена книжково-ілюстрована виставка з елементами народної творчості.

Фото 7 [object object] Ні!  Я жива!  Я буду вічно жити!  Я маю в серці те, що не вмирає!          7

Захід супроводжувався музичною композицією «Плющ» українського гурту «Бумбокс» на слова Лесі Українки, музику до якої написав Андрій Хливнюк.

 На заході були присутні студенти 1-го та 2-го курсів  ННІ ІКПІ, викладачі та співробітники бібліотеки.