Історія кафедри розпочинається з 1900 р., коли в Одесі були організовані Вищі курси телеграфних механіків.

Метою цих курсів було забезпечення кваліфікованими кадрами підприємств зв’язку півдня Російської імперії та, зокрема, організованої в Одесі трансляційної станції трансконтинентальної телеграфної лінії Лондон-Калькутта. Одним з провідних викладачів курсів був Дідріхсон В.Ф., фізик-механік, один з авторів лампи розжарювання, обер-механік Одеської телеграфної станції.

Наступні роки в історії становлення кафедри відзначені такими віхами: телеграфне відділення Вищого електротехнікуму; електромеханічний факультет Одеського політехнічного інституту; факультет телеграфного зв’язку, на основі якого в 1930 р. створено Одеський інститут інженерів зв’язку.

Основу колективу кафедри з цього моменту складали: доцент Аухтер Г.Г.– перший завідувач кафедри телеграфного зв’язку до – і післявоєнні роки; доцент Пасечник Н.Д. – згодом начальник Київського відділення Центрального науково-дослідного інституту зв’язку (ЦНДІЗ); доцент Савицький Ю.І. – співробітник цього відділення і представник СРСР у Міжнародному консультативному комітеті з телефонії та телеграфії (МККТТ) у м. Женева; доцент Гаврилин Г., до переїзду в Одесу – ректор Новосибірського інституту, доцент Кордобовський А.І. – начальник відділу Калузького НДІЗ.

У 1960 р., після закінчення інституту, на посаду асистента було зараховано Захарченка М.В. – майбутнього декана факультету, проректора з навчальної роботи та завідувача кафедри.

Тривалий час (1961–1985 рр.) кафедру очолював учасник Великої Вітчизняної війни доцент Ліщук І.А. Кафедра у той час мала назву “Телеграфія”. Зусиллями Ліщука І.А. було оновлено матеріальну базу кафедри, розроблено та надруковано декілька нових навчальних курсів і необхідну навчально-методичну літературу. У той період проводилась велика науково-дослідна робота за госпдоговорами з науковими організаціями країни. В аспірантурі, яка відкрилась в Одеському електротехнічному інституті зв’язку (наступна назва інституту), першим аспірантом був Захарченко М.В., який своєчасно й успішно її закінчив. Під керівництвом Ліщука І.А. було підготовлено ще 6 кандидатів технічних наук для інституту та наукових організацій країни. За його ініціативи було освоєно новітню на той період елементну базу для техніки зв’язку – мікропроцесорні системи. Це дозволило розробити такі актуальні на той час курси, як „Керуючі комплекси в електрозв’язку“, „Мікропроцесори в техніці зв’язку“. Методичні та програмні розробки пізніше використовувалися іншими кафедрами інституту.

Подальший розвиток кафедри відбувався під керівництвом вихованця Ліщука І.А. – Захарченка Миколи Васильовича, доктора технічних наук, професора, проректора з навчальної роботи, заслуженого працівника народної освіти України, академіка Міжнародної академії інформатизації, Академії зв’язку України.

Сьогодні кафедру Інформаційної безпеки та передачі даних (ІБ та ПД) очолує Захарченко Микола Васильович – доктор технічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, академік Міжнародної академії інформатизації, Академії зв’язку України.

Активна трудова та громадська діяльність Захарченка М.В. відзначена медалями “За трудову доблесть”, “Ветеран труда”, почесними званнями “Майстер зв’язку”, “Почесний радист”, нагрудним знаком “За відмінні успіхи в роботі”, “Заслужений працівник народної освіти України”.

Під керівництвом Захарченка М.В. виконано дванадцять науково-дослідних робіт в рамках комплексної теми Міністерства зв’язку СРСР. Результати цих досліджень упроваджено заводами “Промзв’язок” (м. Одеса), “Контакт” (м. Саратов), НВО “Алмаз” (м. Калуга), радіоапаратури (м. Черкаси) та іншими спеціальними підприємствами. Вони знайшли відображення більше ніж в 300 наукових працях автора, що захищені 22 авторськими свідоцтвами.

Його наукова школа нараховує 11 докторів та 49 кандидатів наук, які працюють в різних країнах світу.

Кафедра традиційно зберігає першість у багатьох напрямах наукової діяльності. Саме ця кафедра вперше в інституті освоїла мікросхемотехніку (мікросхеми малого та середнього ступенів інтеграції); техніку та програмування мікропроцесорних систем; систему програм (48 шт.) для виконання розрахунків з практичних, курсових та дипломних проектів на ПК (1985 р.). На кафедрі було розроблено та використано методику і програмне забезпечення макетування (емуляції) лабораторних робіт шляхом імітації діючих вузлів апаратури зв’язку на ПК. Результатом виконаних науково-дослідницьких робіт стало 56 авторських свідоцтв на винаходи та впровадження результатів у виробництво. Найвизначнішими з них стали: рекомендації щодо нормування параметрів стандартних каналів тональної частоти, які лягли в основу двох вкладів СРСР в документи МККТ-Т; алгоритми систем і пристроїв передачі даних „Сбор МН“ втілені в апаратуру тарифікації місцевих телефонних розмов, яка випускається серійно; перша в країні автоматизована система збирання гідрометеорологічної інформації; багаточастотний детектор сигналів; аналізатор спотворень сигналів. Під керівництвом Захарченка М.В. було розроблено теорію й опрацьовано алгоритмічно нову систему таймерного кодування, що дозволяє підвищити використання існуючих каналів зв’язку більш ніж у двічі.

Завжди приділялась особлива увага питанням навчання – методиці та практиці, способам доведення інформації до студентів. Будь-які нововведення у системах зв’язку, а вони відбуваються кожні 5-8 років, вимагають розробки відповідного дидактичного матеріалу у вигляді навчальних посібників, методичних вказівок і підручників. Тому за останні 30 років на кафедрі було підготовлено понад 300 найменувань методичних та навчальних посібників, у тому числі 7 підручників: “Передача дискретных сообщений“ (1990); “Основы передачи дискретных сообщений“ (1990); “Применение микропроцессоров и ПЭВМ в сетях и устройствах связи“ (1993); “Автоматизація проектування пристроїв, систем та мереж зв’язку“ (1996); “Системы электросвязи“ 2 тома (1998); “Сети и системы телекоммуникаций“ (2000); “Основи теорії систем зв’язку“ (2001).

Другою, і не менш важливою, складовою процесу навчання є кваліфіковані педагогічні кадри. За останні 30 років на кафедрі було підготовлено більш ніж 60 докторів і кандидатів технічних наук.

Сьогодні зусилля кафедри зосереджені на забезпеченні навчального процесу з основних сучасних дисциплін: “Системи технічного захисту інформації“, “Функціональні пристрої систем зв’язку“, “Кібербезпека інфокомунікацій, “Захист інформації“, “Криптографія“, “Архітектура і моделі безпеки“, “Криптографічний захист інформації“, “Законодавство в області інформаційної безпеки“, “Методи оцінки інформаційної захищеності“, “Інформаційна безпека в мережі інтернет“, “Методи побудови криптографічних систем“, за допомогою яких студенти набувають знання сучасних захищених систем передачі інформації і даних, технічних елементів сучасних систем зв’язку, пристроїв кодування інформації, систем стиснення даних, перетворення сигналів, дистанційного управління, технічних та алгоритмічних засобів захисту інформації від несанкціонованого доступу та навмисного її пошкодження.

Зараз на кафедрі працює педагогічний колектив в составі сімох докторів наук: Захарченко Микола Васильович – зав. каф. професор; Рудий Євгеній Михайлович; Горохов Сергій Михайлович; Васіліу Євген Вікторович; Корчинський Володимир Вікторович; Гаджиєв Матін Магсуд-огли; Горицький Віктор Михайлович. Та 12 – ти кандидатів наук: Балан Микола Макарович; Басов Віктор Євгенович; Йона Лариса Григорівна; Кільдішев Віталій Йосипович; Онацький Олексій Віталійович; Кірєєв Ігор Анатолійович; Мартинова Олена Миколаївна; Стайкуца Сергій Володимирович; Кочетков Олександр Вячеславович; Рябуха Олександр Миколайович. Старших викладачів: Осадчук Катерина Олександрівна; Сєвастєєв Євгеній Олександрович; Голєв Денис Володимирович, Белова Юлія Володимирівна; Лемеха Тетяна Миколаївна. Викладачів: Русаловська Олена Анатолівна; Михайлова Любов Вадимівна; Сєдов Костянтин Станиславович; Швець Оксана Володимирівна – секретар кафедри; Гавель Сергій Миколайович – зав. лабораторією; Ложковська Валентина Володимирівна – зав. лабораторією.

Сьогодні зусилля кафедри Інформаційної безпеки та передачі даних зосереджені на забезпеченні навчального процесу в галузі знань за спеціальністю 125 – Кібербезпека. При підготовці фахівців з кібербезпеки враховуються академічні та професійні вимоги до спеціалістів в галузі інфокомунікаційних технологій та комп’ютерних наук. При цьому, значну увагу приділено вивченню та практичному застосуванню: технологій програмування, криптології, комплексних систем захисту інформації, управління інформаційною безпекою, систем банківської безпеки та безпеки електронного документообігу. Для покращення навчального процесу і отримання студентами практичних навичок з обраної спеціальності на кафедрі Інформаційної безпеки та передачі даних працюють лабораторії «Технічного захисту інформації», «Кібербезпеки», «Криптології».

В лабораторії «Технічного захисту інформації» студенти вивчають особливості сучасних технічних засобів захисту, здобувають навички роботи з реальним обладнанням АКОР – автоматизованим комплексом радіомоніторингу та пошуку закладних пристроїв, виявлення та вимірювання побічних електромагнітних випромінювань та наводок (ПЕМВН). Студенти також вивчають джерела та канали негласного з’йому інформації, методи захисту та порядок проведення контролю захищеності виділених приміщень від витоку інформації. Вивчають методику пошуку пристроїв негласного з’йому інформації кореляційним методом.

Лабораторія «Кібербезпеки», використовується для практичного вивчення технологій побудови комп’ютерних систем та мереж, теорію проектування, моделювання та конструювання систем управління доступом, комп’ютерних та інформаційних систем; підходи, засоби та технології адміністрування систем та мереж передачі даних.

В лабораторії  «Криптології»  вивчаються методи шифрування і дешифрування інформації. отримують глибокі знання з методів побудови алгоритмів криптозахисту інформації та її криптоаналізу; Оцінювання ефективності криптографічних засобів захисту інформації; Дослідження стійкості реальних криптосистем; вдосконалення та підвищення ефективності математичних методів і технічних алгоритмів криптозахисту. набувають практичних навичок з розробки математичних методів, моделей і технологій створення та використання інтегрованих систем захисту інформації та застосування новітніх технологій організації криптографічних систем захисту інформації.

Бакалаври та магістри з кібербезпеки залучаються до роботи в організаціях, установах та підприємствах сфери управління: Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерстві інфраструктури України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Службі безпеки України, силових структурах, кіберполіції, у сфері захисту інформації в підприємницької та банківської діяльності (системи інформаційної безпеки та відеоспостереження), та багатьох інших.