Кафедра заснована у 1930 році як кафедра телефонії одночасно із заснуванням в м. Одеса Інституту інженерів зв’язку. Очолив кафедру Є.М. Петринський, спеціально запрошений з Москви. Він очолював кафедру і на початку Великої Вітчизняної війни, коли співробітників кафедри було евакуйовані до м. Ташкента. Тут кафедра об’єдналася з колективом Московського електротехнічного інституту зв’язку.

Після визволення Одеси у 1944 році колектив кафедри повернувся в місто і почалася робота по її відновленню. Завідувачем кафедри і одночасно проректором інституту був призначений М.Ф. Копп. Керівництво інституту і факультету активно сприяло становленню кафедри, допомагало педагогічними кадрами, придбанням необхідного обладнання. На кафедрі розроблено основні лекційні курси і створена база, яку, не дивлячись на післявоєнні умови, прагнули оснастити сучасним обладнанням. У перші повоєнні роки заняття зі студентами проводив доцент А.Д. Харкевич, в подальшому професор Московського електротехнічного інституту зв’язку, академік.

До 1955 року на кафедрі вивчалась єдина дисципліна – «Телефонія», базою якої була власна лабораторія. У 50-ті роки в створенні лабораторних стендів брав участь весь колектив кафедри. Це були доценти М.Ф. Копп, Е.А. Самойленко, О.С. Шилов, асистенти В.М. Романцов, Г.В. Стовбун, А.Я. Маркович та інші, а також студенти старших курсів під керівництвом завідувачів лабораторіями В.І. Юрченка, М.Л. Пестрякова і В.В. Якубовського. Висока якість лабораторних стендів і постійне поліпшення зовнішнього оформлення завжди були визначальними рисами кафедри телефонії.

У 1967 році кафедру було перейменовано на кафедру автоматичного електрозв’язку. Зміна назви зумовлена суттєвими змінами в галузі зв’язку, зокрема автоматизацією процесів встановлення з’єднань на АТС. В 1947 році в Одесі збудовано першу автоматичну телефонну станцію на отриманому за контрибуцією з Германії обладнанні фірми Siemens типу S-26 та S-29. В 1959 році в Москві та Ленінграді змонтовано перші автоматичні міжміські телефонні станції типу АМТС-1 декадно-крокової системи. З цієї причини, а саме масового поширення автоматичних АТС, виникає необхідність вивчення замість обладнання ручних комутаторів обладнання автоматики електромеханічних АТС декадно-крокових та координатних систем. З 1956 року на кафедрі вивчається нова дисципліна «Автоматичний міжміський і сільський зв’язок», а з 1960 – ще і «Теорія телефонних і телеграфних повідомлень». З 1967 року додатково читаються дисципліни «Основи дискретної автоматики» та «Автоматичні системи комутації».

Велика увага на кафедрі завжди приділялася вихованню фахівців високої кваліфікації, які володіють не тільки теоретичними знаннями, а і навичками практичного освоєння комутаційного обладнання. Об’єктами технологічної практики в 1950-1970 рр. були найкращі в СРСР промислові підприємства – Ленінградський завод «Червона зоря», Ризький завод ВЕФ та інші. Як об’єкти експлуатаційної практики використовувалися новітні АТС Москви, Ленінграда, Києва, Харкова та інших міст.

Кафедра постійно приділяла увагу винахідництву і раціоналізації. На рахунку співробітників декілька десятків патентів, винаходів і рацпропозицій, які підтверджені відповідними свідоцтвами.

Стрімкі темпи розвитку телекомунікацій ставлять нові задачі при підготовці фахівців галузі зв’язку і враховуючи це в грудні 2006 року кафедру перейменовано в кафедру комутаційних систем. Тепер фахівцям з комутаційних систем необхідні не тільки знання принципів апаратної реалізації модулів системи, але і знання сучасних технологій і методів їх ефективного використання. Тому поточна робота кафедри спрямована не тільки на підготовку “вузькопрофільного фахівця телефонних мереж” з технічної експлуатації та обслуговування комутаційних систем, але й на підготовку фахівця з комутаційних систем мультисервісних телекомунікаційних мереж, здатного приймати зважені, науково обґрунтовані рішення. Він має володіти методами аналізу і розрахунку телекомунікаційних систем в конкретній мережній реалізації, повинен вміти використовувати найбільш ефективні технології для реалізації кожної з послуг мережі.

Обладнана комп’ютерами лабораторія кафедри дає можливість активізувати роботу студентів під час вивчення таких складних дисциплін, як «Системи комутації та розподілу інформації», «Планування та проектування телекомунікаційних мереж», «Протоколи взаємодії та сигналізації», «Моделювання та оптимізація систем та мереж телекомунікацій» та інших. Актуальною є розробка програм дистанційного навчання. Всі лабораторні роботи оснащені необхідними методичними і навчальними посібниками.

 

У різні роки кафедру очолювали:

–     доцент М.Ф. Копп (1944 – 1974 рр.)

–     доцент В.І. Борщ (1974 – 1976 рр.)

–     доцент А.В. Танько (1977 – 1979 рр.)

–     доцент Ю.В. Корнєєв (1979 – 1994 рр.)

–     доцент Ю.Н. Корнишев (1994 – 2000 рр.)

–     доцент В.І. Дузь (2000 – 2001 рр.)

–     професор В.І. Борщ (2001 – 2006 рр.)

–     професор А.Г. Ложковський (з 2006 р.)

     В 1958 – 1969 р. кафедра ТЕД та А проводила нову, значну за обсягом і внеском науково-дослідну роботу з дослідження метеорно-іоносферного поширення метрових хвиль. Науково-дослідний полігон був обладнаний для виконання НДР на тему «Метеор». Надалі полігон використовувався і як навчальний, де проводилося вивчення питань поширення радіохвиль й антенно-фідерних пристроїв.

     Для організації досліджень в рамках НДР «Метеор» разом з Науково-дослідним інститутом радіо Міністерства зв’язку СРCР і Казанським державним університетом були створені двосторонні радіолінії Одеса – Москва (Бутово) і Москва (Купавка) – Одеса й одностороння радіолінія Одеса – Казань. Для успішного виконання цих робіт був додатково обладнаний, недалеко від Одеси, науково-дослідний полігон. Результати досліджень на цих лініях дозволили одержати вихідний матеріал для створення дослідно-експлуатаційної метеорно-іоносферної лінії Красноярськ – Норильськ, що пройшла випробування і була здана в експлуатацію в 1967 р.

    В 1960 – 1961 р. кафедра ТЕД та А проводила дослідження поширення метрових радіохвиль за рахунок розсіювання на магніто-оріентованих неоднорідностях. Ці роботи проводилися разом з Науково-дослідним інститутом радіо за участю Бельцського педагогічного інституту.

    Чисельний склад кафедри ТЕД та А, який доходив часом до 100 працівників (з урахуванням співробітників-сумісників і студентів) давав можливість проводити великий обсяг науково-дослідних робіт з вивчення особливостей поширення сантиметрових радіохвиль. Для проведення робіт з цієї тематики був обладнаний спеціалізований полігон на станції Дачна Одеської області.

Склад кафедри (1980 рік)

Склад кафедри (1980 рік)  Історія кафедри          1980

    З 1964 до 1991 р. на кафедрі в рамках НДР-26 під керівництвом канд. техн. наук, доц. Марцафея В.В. проводилися наукові розробки, пов’язані з питаннями поширення радіохвиль різноманітних діапазонів, електромагнітної сумісності, а також з розробкою антен спеціального призначення. Ці дослідження проводилися разом з такими науково-дослідними центрами, як ЦНДРТІ, НДІАБ, НДІ приладобудування, ІРЕ АН СРСР.

    З 1978 по 1997 р. кафедру очолював д-р техн. наук, проф. Князь А.І. Під його керівництвом кафедра ТЕД та А почала широкомасштабні науково-дослідні роботи разом з Конструкторським бюро радіозв’язку Севастопольського заводу ім. Калмикова з розробки пристроїв для забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (ЕМС РЕС), розміщених на кораблях. Тематика цих наукових досліджень лягла в основу багатьох дисертаційних робіт аспірантів проф. Князя А.І. і розробку нових дисциплін для студентів факультету радіозв’язку, радіомовлення й телебачення.

    У цей час на кафедрі значно активізувалася робота аспірантури. За період з 1979 по 1993 р. на кафедрі закінчили аспірантуру під керівництвом проф. Князя А.І. та  доц. Марцафея В.В. і захистили кандидатські дисертації: Драганов В.М., Кудря В.Г. (кафедра ТЕК), Зайцев В.В. (Росія, Омськ), Каторгін В.А., Потравний В.Л., Калюжний І.Л. (Севастополь), Прочан Г.П. (Одеса, ЧМП), Гайдамакін О.О. (Росія, Омськ), Лашко А.Г, Соломко О.В., Панфілов В.І., Нгуен Ньян (В’єтнам), Царьков С.В. (Росія, Куйбишева), Солодовніков М.О., Шило І.Г, Цаліев Т.А., Мельникова Т.М., Цалімов Г.Ф., Лещук І.І. Значні зміни в техніці та технології телекомунікацій обумовили необхідність удосконалення підготовки фахівців. З 1988 р. після значного вдосконалення дисциплін і відповідних програм, кафедра змінила назву й почала називатися кафедрою електродинаміки інформаційних систем (ЕДІС). Викладачі кафедри читали на різних технічних факультетах такі дисципліни: «Електродинаміка інформаційних систем»; «Поширення радіохвиль та антенно-фідерні пристрої»; «Напрямні системи електричного зв’язку»; «Електромагнітна сумісність радіоелектронних засобів», «Основи голографії». В 1996 р. на базі результатів, що були отримані під час проведення численних досліджень з питань забезпечення ЕМС РЕЗ, кафедра впровадила на факультеті радіозв’язку, радіомовлення та телебачення підготовку та перепідготовку фахівців з нової спеціалізації – радіочастотний менеджмент. Ця робота вимагала розробки програм, конспектів лекцій і лабораторних робіт з таких дисциплін: «Радіочастотний менеджмент», «Теорія та практика радіоконтролю», «Аналіз і забезпечення електромагнітної сумісності радіозасобів», «Правові питання радіоконтролю».

     Завдяки зусиллям керівництва кафедри ЕДІС та її членів в 1992 р. було створено Науково-дослідний центр радіочастот та ЕМС (НДЦ РЧ та ЕМС ). За роки його функціонування колектив центра отримав чималий досвід у проведенні науково-технічної експертизи за замовленням органів управління радіоспектром Міністерства зв’язку України для надання ліцензій на використання частотних присвоєнь.

     З 1994 р., коли був створений Український науково-дослідний інститут радіо й телебачення (УНДІРТ), науково-викладацький склад кафедри став основою одного з ведучих його відділів. Цей відділ очолює співробітник кафедри ЕДІС, канд. техн. наук, доцент Каторгін В.А. Відділ займається питаннями управління радіочастотним ресурсом, ЕМС РЕЗ, антеною технікою. Співробітники відділу й кафедри беруть участь у представництві Адміністрації зв’язку України в міжнародних організаціях, зокрема, у Міжнародному Союзі Електрозв’язку. Співробітники кафедри виступають із доповідями на Міжнародних науково-технічних конференціях.

     Про високий авторитет кафедри серед наукової громадськості свідчить проведення в Одесі I Всесоюзного симпозіуму з дифракції та поширення хвиль (1961 р.), І та ІІ Всесоюзних конференцій «Методи та пристрої прикладної електродинаміки» (1988 та 1991 р.). На кафедрі діяли наукові семінари АН України «Кола та поля в пристроях радіоелектроніки» та «Електромагнітна сумісність радіоелектронних засобів».

     З 1997 р. кафедру ЕДІС очолював канд. техн. наук, доц. Черенков В.С., який після закінчення Одеського електротехнічного інституту зв’язку працював асистентом кафедри ТЕД та А. Надалі, захистивши дисертацію, працюючи на кафедрі старшим викладачем, а з 1981 р. – доцентом кафедри ТЕД та А, успішно суміщав з роботою старшого наукового співробітника НДР-26, а також провідного наукового співробітника Науково-дослідного центра радіочастот та ЕМС та УНДІРТ.

    Друга складова частина кафедри ТЕД та СРЗ – кафедра систем радіозв’язку, була створена в 1967 р. під назвою – кафедра радіорелейних ліній. У той час кафедра входила до складу факультету багатоканального електрозв’язку. Першим завідувачем був канд. техн. наук, доц. Кульгавих М. К., який працював на цій посаді протягом 15 років. З 1982 р. очолював кафедру канд. техн. наук, доц. Одінцов Б.В., який багато зробив для переустаткування кафедри та оснащення її новою обчислювальною технікою. З огляду на специфічні особливості дисциплін, що читалися викладачами кафедри в ті роки, вона ввійшла до складу факультету радіозв’язку, радіомовлення та телебачення. У цей час на кафедру СРЗ була передана НДР-26, що під керівництвом Одінцова Б.В. і співробітництва колективу кафедр СРЗ і ТЕД та А займалася питаннями збору та обробки статистичних даних про поводження радіохвиль діапазону 11 ГГц при їхньому поширенні над водною поверхнею. Результати цієї роботи одержали схвалення та ввійшли в довідкову літературу з розрахунку радіорелейних систем цього діапазону.

    Паралельно з цим в 1983 році Одінцовим Б.В. була укладена хоздоговірна НДР-56 з Чорноморським пароплавством. Тема роботи – «Безконтактний контроль температурних режимів суднових двигунів». Робота була успішно завершена, пройшла апробацію та впроваджена на деяких судах Чорноморського пароплавства.

    В 1985 р. між кафедрою СРЗ і Московським НДІР був укладений договір про співробітництво, у результаті якого під керівництвом Одінцова Б.В. відкрилася хоздоговірна НДР-29, присвячена інтенсивному впровадженню в СРСР цифрових методів передачі інформації. Зокрема, за замовленням Міністерства зв’язку розроблена, апробована й впроваджена у виробництво апаратура ОЦФ-17, яка дозволяє передавати через аналоговий стовбур КЧРЗ-8 240 цифрових телефонних каналів зі збереженням всіх якісних показників замість 120 каналів ОЦФ-8. За замовленням Міністерства оборони апробована на лабораторних макетах і розроблена на рівні технічної документації апаратура ОЦФ-34, що дозволяє при вищевказаних умовах передати через аналоговий стовбур 480 цифрових телефонних каналів з підвищеним захистом від несанкціонованого доступу до переданої інформації. Для потреб народного господарства розроблена на рівні технічної документації з лабораторним макетуванням та апробацією ключових вузлів одна з перших вітчизняних високошвидкісних, чисто цифрових радіосистем – апаратура РЦ-140.

    Результати робіт колективу кафедри широко використовувалися в навчальному процесі та послужили основою для написання й захисту декількох кандидатських дисертацій: Михайлов М.К. – кер. Одінцов Б.В., Скопи О.О., Кожухарь І. – кер. Сукачов Е.О., Коваль В.В. – кер. Борщ В.І.

    У період 1991 – 1992 р. зусиллями колективу кафедри під керівництвом Одінцова Б.В. був створений і впроваджений в експлуатацію перший в Академії дисплейний клас на базі ПЕОМ ДВК-2м, що нараховує 12 робочих місць. Цей клас широко використовувався в навчальному процесі. Були впроваджені методи САПР для курсового та дипломного проектування за профілем кафедри, впроваджувалися віртуальні лабораторні роботи, як доповнення до реальних робіт, поставлених на базі устаткування кафедри СРЗ. Крім цього вищевказаний дисплейний клас широко використовувався співробітниками інших кафедр Академії для вирішення їх навчальних і наукових завдань.

    В 1992 – 1993 році на основі вимірювальної бази лабораторії СРЗ була створена, акредитована та введена в експлуатацію лабораторія з сертифікації радіозасобів і систем радіозв’язку, впроваджуваних на території України, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Використовуючи результати виконаних сертифікаційною лабораторією замовлень і виконаних наукових розробок, виявивши виняткову цілеспрямованість та ініціативність, завідувач кафедри СРЗ доц. Одінцов Б.В. домігся дозволу на відкриття в складі Академії зв’язку УНДІРТ, який він очолив в 1994 р.

   З 1994 по 1996 р. завідував кафедрою СРЗ канд. техн. наук, доц. Михайлов М.К. Заняття на кафедрі СРЗ проводилися на різних факультетах за такими дисциплінами: факультет автоматичного електрозв’язку – «Основи радіозв’язку й радіорелейних ліній»; факультет електричного зв’язку – «Радіорелейні лінії зв’язку»; «Супутникові та радіорелейні системи передачі»; факультет радіозв’язку, радіомовлення та телебачення – «Системи радіозв’язку»; «Супутникові й радіорелейні системи передачі». З’явилися нові дисципліни, які охопили супутникові системи зв’язку, системи зв’язку з рухомими об’єктами, а також нові курси, які читаються на інженерно-економічному факультеті. У той час кафедра СРЗ значно розширила навчальну базу: розроблені програми для розрахунків у курсових і дипломних проектах, ряд лабораторних робіт з моделювання радіорелейних, супутникових, тропосферних, мобільних систем зв’язку, а також радіопередавальних пристроїв. Лабораторна база оснащена новими засобами радіорелейного зв’язку типу КУРС, РАДАН, системами передачі цифрової інформації в мережах аналогових радіорелейних ліній. З 1996 р. кафедрою СРЗ ведеться підготовка фахівців з нової спеціалізації – системи зв’язку з рухомими об’єктами. Для цього розроблені методичні матеріали для проведення лекційних, практичних і лабораторних занять за шістьма новими дисциплінами, у тому числі для курсового проектування.

     Після об’єднання кафедр ТЕД та СРЗ в 1998 р. керівником об’єднаної кафедри ТЕД та СРЗ став канд. техн. наук, доц. Черенков В.С.

     З 1999 по 2006 р. кафедру ТЕД та СРЗ очолював д-р техн. наук, проф. Іваницький Анатолій Мечиславович. На кафедрі проводиться ряд важливих науково-дослідних робіт за такими темами: № 1/7-04: «Аналіз нормативно-правових актів України в області використання радіочастот, ліцензування та підготовка тексту Регламенту радіозв’язку», «Дослідження хвильових процесів і радіотехнічних систем», «Аналіз хвильових полів і характеристик випромінюючих пристроїв в системах зв’язку».

     У цей час кафедра ТЕД та СРЗ поєднує лабораторії технічної електродинаміки та поширення радіохвиль; антен та пристроїв надвисоких частот; електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів; систем радіозв’язку. Викладачі кафедри читають наступні дисципліни:

Склад кафедри (2006 рік)

ted[tumb]  Історія кафедри tedtumb

     за напрямом Радіотехніка – «Електродинаміка та поширення радіохвиль», «Антени та пристрої надвисоких частот», «Електромагнітна сумісність радіоелектронних засобів», «Системи зв’язку з рухомими об’єктами», «Тенхніча експлуатація систем зв’язку з рухомими об’єктами», «Проектування систем зв’язку з рухомими об’єктами», «Системи радіозв’язку», «Системи персонального радіовиклику», «Проблеми антенної техніки»;

    за напрямом Телекомунікації – «Технічна електродинаміка», «Системи зв’язку з рухомими об’єктами», «Цифрові радіорелейні та супутникові системи зв’язку», «Апаратні засоби мобільного зв’язку», «Стільниковий та транкінговий зв’язок»;

    за напрямом Економіка та підприємництво – «Техніка й технологія галузі зв’язку: радіозв’язок і телерадіомовлення».

    З 2006 по 2015 р. кафедру ТЕД та СРЗ очолював д-р техн. наук, проф. Проценко Михайло Борисович. У цей період активізується наукова діяльність кафедри. Значимими подіями в науковому житті кафедри ТЕД та СРЗ та в академії в цілому були успішний захист (2007 р.) докторської дисертації одного з провідних співробітників кафедри Цалієва Т.А., присвяченої питанням розробки та дослідження нового класу антен – апертурних антен з дискретними поверхнями. На базі кафедри та академії проведено дві значущі міжнародні наукові конференції: «Mathematical methods in electromagnetic theory» (MMET 2008 р.) та «ІХ International Conference on Antenna Theory and Techniques» (ICATT 2013 р.). Захищають кандидатські дисертації: Нестерук С.В., Рожновська І.Ю., Мамедов Н.І. (науковий керівник, д-р техн. наук, проф. Проценко М.Б.); Рожновський М.В. (науковий керівник, д-р техн. наук, проф. Іваницький А.М.); Шкуліпа П.А., Бухан Д.Ю. (науковий керівник, д-р техн. наук, проф. Сукачов Е.О.); Велієв З.М. (науковий керівник, д-р техн. наук, проф. Цалієв Т.А.). На кафедрі проводиться декілька науково-дослідних робіт.

    Ведеться активна навчально-методична робота. Впроваджуються нові дисципліни такі як «Поля і хвилі в системах технічного захисту інформації», «Системи супутникового зв’язку та навігації», «Системи та комплекси радіочастотного моніторингу», «Середовища аналізу та проектування антен і мікрохвильового тракту», «Цифрові системи транкінгового зв’язку» та ін. Вперше викладачі кафедри проф. Проценко М.Б., ст. викл.  Нестерук С.В., доц. Рожновська І.Ю., ст. викл. Бухан Д.Ю. читають дисципліни англійською мовою у студентських групах «Технічної еліти». Розробляються навчально-методичні комплекси нових дисциплін, у тому числі і на англійській мові.

    На теперішній час виконує обов’язки завідуючого кафедрою к.т.н., доц. Рожновський Михайло Васильович.