Skip all go to Content
Skip all go to News
Skip all go to Navigation

ЕЛИЗАР ВУЛЬФОВИЧ ЗЕЛЯХ

Доктор технічних наук, професор Елізар Вульфович Зелях - видатний вчений в галузі теорії електричних ланцюгів і теорії електричного зв'язку.

Е.В. Зелях народився 21 квітня 1904 року в селі Смоленке Самарської губернії, у родині земського фельдшера. В 1908 році родина Е.В. Зеляха переїхала в м. Слуцьк Мінської губернії. Тут Елізар Вульфович поступив і закінчив в 1922 році Слуцкую гімназію, перетворену згодом у радянську трудову школу. У цьому ж році Е.В. Зелях поступив у Ленінградський електротехнічний інститут ім. В.І. Ульянова (Леніна) - ЛЭТИ, що закінчив в 1929 році. Відразу ж після закінчення інституту Е.В. Зелях почав працювати викладачем кафедри провідниковий зв'язка ЛЕТІ.

В 1934 році Е.В. Зелях захистив у ЛЕТІ кандидатську дисертацію й був затверджений у званні доцента кафедри провідникового зв'язку. Пізніше став завідувати цією же кафедрою до 1943 року.

З 1929 по 1941 роки одночасно з навчанням, а потім і з педагогічною роботою в ЛЕТІ Е.В. Зелях проводив наукові дослідження з теорії чотириполюсника й розробці електричних фільтрів із кварцовими резонаторами. Їм були створені кварцові фільтри радянської 12-канальної системи. В 1938 році наукова праця Е.В. Зеляха і Я.І. Великина «Дослідження електричних фільтрів, що містять п’єзокварцові резонатори» була визнана гідною премією на I-м Всесоюзному змаганні молодих вчених, організованим Президією АН СРСР.

Війна внесла значні зміни в життя й науково-педагогічну діяльність Е.В. Зеляха. Рік життя й роботи в блокадному Ленінграді, евакуація в складі ЛЕТІ в м. Єсентуки, а потім у м. Ташкент, тривала хвороба, робота з 1943 року в Ленінградському інституті інженерів зв'язку ім. М.А. Бонч-Бруєвича (евакуйований тоді в м. Тбілісі) у якості завідувача кафедри телефонії й заступником директора по науковій роботі в Тбіліській філії інституту - от короткий перелік етапів життя й роботи в цей період.

Після війни Елізар Вульфович повертається в м. Ленінград на основну роботу в ЛЕТІ як доцент, продовжуючи працювати за сумісництвом завідувачем кафедри теорії електричного зв'язку Ленінградського інституту зв'язку, а з 1946 року за наказом Міністерства вищого утворення Е.В. Зелях переводиться на основну роботу в Ленінградський інститут зв'язку, ім. М.А. Бонч-Бруєвича на посаду завідувача кафедрою теорії електричного зв'язку.

З грудня 1945 року Е.В. Зелях відновив роботу за сумісництвом у якості старшого наукового співробітника в Ленінградському відділенні Науково-дослідного інституту зв'язку до липня 1959 року, коли наказом зам. міністра зв'язку СРСР був переведений на роботу завідувача кафедрою теорії електричного зв'язку Одеського електротехнічного інституту зв'язку.

У червні 1952 року Е.В. Зелях захистив докторську дисертацію в Московському електротехнічному інституті зв'язку і грудні цього року був затверджений у вченому ступені доктора технічних наук і вченому званні професора.

Самий тривалий період активного й плідного творчого життя Е.В. Зеляха пройшов в Одеському електротехнічному інституті зв'язку (нині Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова ). Тут Елізар Вульфович працював у посаді завідувача кафедрою теорії електричного зв'язку (потім перейменовану у кафедру теорії лінійних електричних ланцюгів) до 1978 року, а потім за станом здоров'я перейшов працювати професором цієї ж кафедри. У останній посаді Елізар Вульфович працював до 1990 року.

В одеський період життя Е.В. Зелях продовжував співробітництво з Ленінградським відділенням Науково-дослідного інституту зв'язку. Під його керівництвом і особистою участю виконана велика кількість науково-дослідних робіт на замовлення Ленінградського відділення Науково-дослідного інституту зв'язку.

Творче життя Е.В. Зеляха як ученого були напруженими, насиченими подіями й плідною. Елізар Вульфович - був талановитим вченим, генератором багатьох корисних ідей і здатним організатором проведення наукових досліджень. Він опублікував 176 наукових праць, у тому числі 3 монографії й 38 авторських посвідчень на винаходи. Науковими дослідженнями Е.В. Зелях почав займатися бувши студентом. Його зацікавили завдання в галузі теорії електричних ланцюгів. У той час стало очевидним, що в рамках теоретичної електротехніки зародилася нова наука - теорія електричних ланцюгів, складовою частиною якої є теорія лінійних електричних ланцюгів. Ще багато потрібно було зробити в цій галузі. Без розвитку теорії електричних ланцюгів не могли вдосконалюватися такі області техніки, як електротехніка, провідниковий зв'язок, радіозв'язок, вимірювальна техніка й т.ін., а також не електротехнічні галузі такі, як автоматичне регулювання, механіка, акустика, оптика та атомна фізика. Молодий Е.В. Зелях досить швидко відчув проблеми, що хвилювали у той час у теорії лінійних електричних ланцюгів. Е.В. Зелях перший ввів у вітчизняну електротехнічну літературу в 1931 році матричний апарат вищої алгебри, що дало йому можливість розробити теорію регулярності з'єднань чотириполюсників, вирішити завдання по теорії перегину чотириполюсника, розробити теорію автономного чотириполюсника. Займаючись розробкою загальної теорії електричних ланцюгів, Е.В. Зелях вирішував і практичні завдання в галузі електрозв'язку. Перша стаття Елізара Вульфовича по теорії та проектуванню електричних фільтрів видана в 1935 році. Ця галузь знання цікавила Л.В. Зеляха всю його творче життя. Остання його стаття з синтезу електричних фільтрів опублікована в 1983 році. Особливо великий внесок Е.В. Зелях вніс у теорію та розрахунок електричних фільтрів з п'єзоелектричними резонаторами. Його монографія «П'єзоелектричні фільтри» одержала загальне визнання фахівців-розроблювачів апаратури зв'язку. Дослідження в галузі загальної теорії лінійних електричних ланцюгів були опубліковані Е.В. Зеляхом у двох його монографіях «Основи загальної теорії лінійних електричних схем» та «Інтеграл Фур'є і його застосування з розв’язку деяких завдань імпульсної техніки», які стали настільними книгами науковців, аспірантів, інженерів і добре відомі за кордоном. У монографії «Основи загальної теорії лінійних електричних схем» побудована теорія лінійних електричних схем у вигляді самостійної дисципліни; вона узагальнена таким чином, щоб теорія охоплювала лінійні ланцюги будь-якого виду: як пасивні, так і активні. Член-кореспондент АН СРСР В.І. Коваленков писав про цю книгу: «Стрункість і спільність викладу, оригінальність змісту, ув'язування глибокої теорії із практичними додатками – все це надає право затверджувати, що дійсна монографія є досить серйозною й коштовною працею радянського вченого, що представляє інтерес не тільки для електриків, але й для працівників інших спеціальностей». У монографії вперше теорія лінійних електричних ланцюгів побудована по аксіоматичному принципі із широким застосуванням принципу дуальності. У ній побудована теорія автономних і неавтономних багатополюсників і чотириполюсників. Ця класична праця Е.В. Зеляха відіграла значну роль надалі розвитку теорії лінійних електричних ланцюгів. Дана робота - одна із самих цитованих 60-80-х років минулого століття. Вона, як і багато хто його інші роботи Елізара Вольфовича, мають основне значення й знаходять саме широке застосування при рішенні практичних завдань техніки зв'язку й радіоелектроніки. Е.В. Зелях велику увагу приділяв рішенню проблеми мініатюризації апаратури зв'язку. Протягом двадцяти років одеського періоду своєї творчості він зі своїми учнями займався синтезом активних фільтрів з розподіленими RC-структурами, активних RC-фільтрів, активних RC-фільтрів з п'єзоелектричними резонаторами. Наукова лабораторія, де проводилися зазначені вищі дослідження, стала центром виховання наукових кадрів вищої кваліфікації. Наукова школа Елізара Вульфовича збільшилася в цей період на 30 кандидатів технічних наук, з яких три стали згодом докторами технічних наук. Усього Е.В. Зелях підготував більше 40 кандидатів технічних наук.

Е.В. Зелях був висококваліфікованим і досвідченим педагогом, прекрасним методистом. Самі складні й заплутані питання йому вдавалося викласти просто і ясно. Його навчальні посібники «Двополюсники й чотириполюсники» і «Теорія лінійних електричних ланцюгів» понині широко використаються в навчальному процесі на кафедрі теорії електричних ланцюгів Одеської національної академії зв'язку ім. О.С. Попова.

Е.В. Зелях брав активну участь у громадському житті країни. Він був членом редколегії наукового журналу «Електрозв'язок», членом наукової ради АН УРСР з комплексних проблемах «Теоретична електротехніка» і «Електроніка й моделювання», керівником республіканського семінару «Ланцюга й поля в пристроях радіоелектроніки», керівником Одеської обласної секції НТО ім. О.С. Попова. За плідну наукову, педагогічну й суспільну діяльність неодноразово нагороджувався урядовими нагородами.

Елізар Вульфович Зелях помер 3 лютого 1991 року та похований у м. Одесі на Таіровському цвинтарі.